Deprecated: mysql_escape_string(): This function is deprecated; use mysql_real_escape_string() instead. in /home/ladafm/domains/lada.fm/public_html/test/engine/classes/mysqli.class.php on line 162 День скоробти: Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору. ВІДЕО » АРХІВ Lada-fm.com.ua
•   ladafm » Місцеві новини » День скоробти: Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору. ВІДЕО 
СІТКА МОВЛЕННЯ
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД

День скоробти: Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору. ВІДЕО

День скоробти: Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору. ВІДЕО 24 листопада в Україні відзначають скорботну річницю - День пам'яті жертв Голодоморів.

Сьогодні у зв‘язку з проведенням заходів до Дня пам‘яті жертв політичних репресій 1937-1938 рр. буде приспущено Державний прапор України на будинках і спорудах органів державної влади, державних підприємств, установ і організацій на території України, закордонних дипломатичних та інших установ країни. Відповідне доручення дав Прем‘єр-міністр України Микола Азаров, у прес-службі КМУ.

Цей День почали відзначати з 2007 року, відповідно до Указу Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору - масових політичних репресій 1937-1938 років".

Щороку в третю неділю травня, яка цього разу припала на 15 травня, по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.

Сьогодні в країні буде обмежено проведення розважальних заходів.

Поминатимуть жертв Голодомору і політичних репресій також і в 32-х країнах світу, зазначають у Громадському комітеті зі вшанування пам'яті жертв Голодомору.

ДИВИСЬ ВІДЕО:

Більшість українців ставлять знак рівності між Голодомором 1932-33 років та геноцидом українського народу.

Як повідомила соціологічна група "Рейтинг", згідно зі зведеними результатами досліджень 2010-2012 років, у жовтні 2012 року 59% опитаних погодилися з цим твердженням, натомість не погодились 22%.

Не визначились з цього питання 19% опитаних, свідчать результати дослідження. При цьому соціологи звертають увагу на коливання громадської думки у ставленні до цього питання.

Так, у березні 2010 року з тезою про геноцид погодились 61% опитаних, у січні 2011 року їх кількість зменшилась до 53%, а вже у квітні 2011 року кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом зросла до 58%. Упродовж цього року підтримка даної тези становила майже 60%.

При цьому кількість противників визнання Голодомору геноцидом упродовж 2011-2012 років зменшилася на третину – з 34 до 22%. З тезою погоджуються усі без винятку вікові категорії населення, при цьому найбільше невизначених - серед молоді (25%).

Мешканці сіл більше згодні з тезою про геноцид, аніж мешканці міст (64% проти 57%). Зазначимо, що усього було опитано протягом трьох років 12 тисяч респондентів.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші.

ДИВИВСЬ ВІДЕО: Документальні фільми про трагедію в Україні.
Голодомор. Живі.

Голодомор. Хлібна гільйотина.

День скоробти: Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору. ВІДЕО

Свідчення очевидців. Розповіає: Луцишина Надія Дмитрівна,
1920 р.н., с. Крищинці, Тульчинський район.

День скоробти: Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору. ВІДЕО Двоє нас, брат менший з 1932 року народження і я. Врожай-то був не такий весьма хороший. Засуха була, але всеодно можна було вижити. Але у зв'язку з тим, що все забирали, поставку щоб дати, та ще і якусь добавку, вобщем «вишептали» усе зерно.

Приходили з района бригади з 8-10-ти чоловік та й ходили по хатах. Було таке, що люди ховали це зерно. Мій батько також ховав. Була піч така, а під нею ниша, то мій батько туди мішок ячменю всунув, а мама її замастила, усе замаскерувала, дровами заклала.

Але коли батько пішов, бо ми на окраїні села жили, коли батько пішов у село і почув там, що скрізь із залізними палицями ходять і стукають, і в землю втикають, шукають того хліба, то прийшов батько і з мамою вночі розвалили це все. Витягли той мішок ячменю та сховали були на посівну, щоб посіяти було чим. Та вони прийшли, та забрали все це.

А частину мама засипала в горшки такі великі, в них на весілля або на похорон варили обід... Ці горшки були на горищі, а мама у ці горшки та баночки... понасипала зерна. Та от прийшли, шукали скрізь, повисипали з цих баночок та горшків і забрали все, остались тільки буряки в погребі і гарбузи у хаті, може штук 15-20, оце все, що нам осталось їсти на зиму.

Забрали усе, і притискали щоб у колгосп ішли. То сусід пішов, бо в нього шестеро дітей... Хто не йшов в колгосп, того розбирали, розбарохолювали, забирали все до зернини. Коли все це забрали, прийшла весна, а їсти нема чого.

Мама там усі пожитки позбирала і поїхала під Дністро міняти, бо пухли з голоду. Брала все барахло, були коври, рядна домотканні, своє вбрання.... Це міняли і давали два кіло чогось... все що могла попромінювала.

А з братом і батьком, брату було півтора року, 1932 року народження, то у батька попухли ноги, та й брат як на довбиньках ходив. А я ще трошки ходила, це було навесні, вже на літо, коли черешня поспіла, то я вкрадалася до діда свого, батькового батька, і збирала черешню поки могла втримати корзину.

Все, що бачили, на городах збирали, копали, перекопували картошку, яка мерзла. Зараз вона викопується як свіжа. Брали, очищали її, пекли млинці з кукурудзи. Очищали кукурудзиння, зверху вони такі грубі, то брали середину ту і вирізали. Мама товкла в макитрі це і пекла. Їли, що бачили, бур'яни різні: кропива, лобода.

А коли поспіли вже бурячки, такі, що їх проривали в колгоспі, бо мама ще й норму мала, та ще не вирвеш такого, як треба, бо позаду ходить бригадир по якості. Але все одно ухитрялися. Мама брала переднік, і брала який кращий буряк, та й приносила до дому. Я перебрала його, мила, а мама різала і в горщик ховала. Кропиву, спориш і варили таку баланду.

Нічого не було, все забрали. Корова була, та ми її жаліли щоб зарізати, молока не було.Були такі, що прийшли раніше у колгосп, служили і були при владі, то у них щось було. А хто не мав нічого, ті повимирали.Багато померло.

По два-три мерці кидали в одну яму, не вспівали викопувати ями.На цвинтарі... така поляна, де ховали без ніякого знака, зараз там поставили хрест і справляється молебін. А раніше не знали, де хто був похоронений.

Найбільше вмирали малі і пожилі, що не могли добити самі собі. Найбільш крепші сусіди вивозили померлих. Всі боялися, ніхто не ховав, бо боялися. У кого щось знаходили, то все забирали, і їх забирали, і судили.

Хто повернувся, а ось мого батька засудили за те, що служив у білих... Але батько вернувся через два місяці, а в нас забрали все зерно, і коней, і корову, і з хати нас вигнали. То я пішла до діда. Та ще й судили тих, хто приймав людей, яких вигнали. А мама завернула брата, відкрила скриню, а ключ випадково впав туди. Не змогли закрити хату, тому мама лишилася у хаті. Тих, хто настриг колосків, забрали, і вони не повернулись... пропали.

Не було такого двора, щоб хтось не помер. Багато, дуже багато повмирало. У сусідів батько помер одразу, а хлопчик лишився, йому було років п'ять. В його дядька було що їсти, малий хлопчик заліз до нього і щось з'їв, то вони вкинули його у погреб, і він там помер. Їздили, міняли на зерно. Їздили під Дністро, то так і виживали.

А хто його знає, хто його організував. Приходила бригада... 8-10 чоловік із щупою... Ніхто нічого не міг зробити. Усе забирали, ніхто не боронився. Померло два брати з нашого роду... Хто мав золото, срібло, гроші, зносили туди, здавали, міняли на муку, крупу.

Це було в Тульчині, вони краще жили. Жаб не було довго. Виловили всі. Поїли котів, голубів, жаб, все це їли люди. Я ловила нюхів, бур'яни їли, бурячки. Якби раніше пішли у колгосп, то може і не було б такого. У тих, хто не йшов у колгосп все геть забирали, до зернини.

А були такі багачші, що куркулями звали, то і в них все забирали і на торг, розпродували їхнє майно. У нас було шість сімей євреїв, то вони усі повтікали в Тульчин. А наш народ був коло землі, нікуди не рухався.

Були жінки, що поїзда не бачили. Мені було 11-12 років під час голоду. Було таке, що крали. Було чоловік вкрав коня у сусіда, порубав його, склав у горшки і закопав. Та про це дізнались, його забрали і судили... Крали курей, свиней.

Пропадали люди. Боялися, бо казали: великий гріх накладати на себе руки. То люди мучалися. Добували свого останнього часу. На Троїцу у нас поминальний день, тепер там відправляють обід за всіх вмерших і за Голодомор...

Переглядів: 760



В соцмережах


Календар
«    Липень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
Статистика
Яндекс.Метрика
Наші партнери
Ефірне телебачення та радіомовлення в Україні